Прийди до мене Миколаю!

Свято Миколая прийшло до нас у 1088-1089 рр., за часів князя Всеволода Ярославовича. Свято зимового Святого Миколая відзначалося з давніх-давен.

       Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина (ІV ст.) і був архієпископом у Мирах. Народився у багатій сім’ї і виріс доброю й чуйною до чужої біди дитиною.  Батьки його померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків, котрі жили в темних глиняних хатах і нерідко йшли спати голодними. Найбільше бідувала родина Петруся. Батько був уже дуже старим і немічним, мати лежала хвора, а сам Петрусь бігав у холод босоніж. Увечері Миколай тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбину борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару теплих панчіх і нові постільці та й сховав усе у велику торбу. Вранці старий батько Петруся знайшов торбу коло свого порогу і не міг натішитися дарунками. А хто це міг зробити і кому дякувати, не знав.

       Минули роки. Миколай став священиком. Віддав усе своє майно бідним людям і скрізь чинив тільки добро. Одного разу він врятував невинного чоловіка, батька багатьох дітей, від страти, запропонувавши за те своє життя, проте помилували обох.

       Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога – благодать творіння чудес. Кожного року 19 грудня у день ангела Св. Миколая ми відзначаємо це улюблене всіма свято.

       У нас, в Україні, усе відбувається тихо-тихо. У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно – саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка. Звідки Миколай знає, що кому потрібно? Взагалі-то напередодні чарівної ночі належиться написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: чи то Ангел, чи то яка пташка-невеличка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще цілком неписемний, то святий і так здогадається.

Всі чекають Миколая, всі на світі — кожен край. 
Та не кожний, мабуть, знає, хто ж той добрий Миколай? 
Жив колись давно на світі десь у Азії юнак, 
Роздавав дарунки дітям той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі дарувати він любив, 
Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив. 
Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив, 
Особливої пошани він у Бога заслужив.

Запитав Господь: «Що хочеш за свої заслуги ти?» 
— Хочу Господи, я дуже раз у рік на землю йти, 
Завітати в кожну хату, всіх вітати знов і знов, 
Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.

І отак щоразу, діти, вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом — подарунки роздає.
Він за них не хоче плати, лиш, як то велить Господь, —
Батька, матір шанувати, рідну церкву і народ!